Історія села Андріївка

Media%20PlayerІсторія села Андріївка Чернігівського району Чернігівської області, Україна.

Неподалік від Чернігова на берегах в минулому повноводної річки Балинь розкинулось наше мальовниче село. Історія його сягає в глибину віків. Згідно з переказами старожилів Андріївка виникла в середині 15 століття. Кажуть раніше на місці села були непрохідні ліси і московські царі висилали сюди непокірних підданих або засуджених, аби обжити місцевість. Особливо активно проводилося заселення за часів Івана IV Грозного. Вважається, що першим поселенцем на наших землях був чоловік на ймення Андрій, тому й село згодом стало Андріївкою називатися. За одними даними поблизу села виявлено поселення, за іншими – курганний могильник часів Київської Русі (10-13 ст.)

Протягом кількох століть окремі землі навколо Андріївки були царськими. Про це свідчить один із місцевих топонімів – Царьовка. А ті землі, які ми нині називаємо Слободою, деякий час перебували у власності Чернігівського Троїцького монастиря і називалися вони тоді “Слободка Андрєєвская”.

Наприкінці 17 століття, а саме, 3 вересня 1690 року російський цар Петро І видав Жалувану грамоту, згідно якої царські землі, що були в Андріївці передавалися (” жалувались “) у власність Чернігівському полковнику Якову Лизогубу ” і дружині його і дітям і внукам “.

Довгий час власниками земель в Андріївці були Лизогуби, через них же село і потрапило у власність генерал – майора Олександра Івановича Рігельмана.

О. І. Рігельман – історик, військовий інженер,топограф. Виходець із небагатої німецької дворянської родини. Перебував на службі в імператриці Катерини II, а вийшовши у відставку поселився у Андріївці, маєтку своєї дружини, де і прожив до кінця своїх днів ( помер у 1789 р.). Поховали його у ним же збудованій кам’яній церкві – Михайлівській. Саме в Андріївці він написав відому історичну працю ” Літописне повіствування про Малу Росію її народ і козаків взагалі “. Внук О. І. Рігельмана Микола ( 1817 – 1888 р.р. ) більше, ніж його дід, був прихильний до української землі. За поглядами слов’янофіл , очолював Київське слов’янське благодійне товариство, був відомим у 19 столітті літератором. Значну частину свого життя провів у Андріївці.

Згідно статистичних даних за 1877 про стан сільського господарства по селу Андріївка і слобідки Андріївської, на слободі жили державні селяни, в Андріївці – селяни власники М. Рігельмана, на хуторі Царьовка було лише 3 двори. Вся тогочасна торгівля була в руках євреїв, шинками ( а їх було 2, теж управляли євреї Єля Мазін та Берко Фродман ). Відомо, що з 1875 року земська школа ( а була вона заснована раніше ) перейшла до нового приміщення. Селяни – власники сплачували на той час по 10 копійок з душі на школу.

Наприкінці 1 9 ст. з промислових підприємств в селі були – цегельня, 23 вітряки, 2 олійниці, 2 кузні. Свій маєток Рігельмани вже здавали в аренду.

Буремне 20 ст. позначилось на житті села. Тут у 1901 році було відкрито винокурний завод. В роки першої російської революції 1905 – 1907 років збираються нелегальні сходки селян. Особливо багатим на події був 1913 рік. В селі було відкрито фельдшерське – акушурський пункт, вище початкове училище, почали діяти базари, були пошта й телеграф.
В двадцяті роки проводилось активне колгоспно – радгоспне будівництво, створювались і діяли товариства різного господарського спрямування. Серед промислових підприємств у 1920 році виділяються вітряні млини — 13, маслобійні – З, кузні -3, круподерка, а також винокурний завод.

Серед культурно – освітніх закладів двадцятих років в селі були : бібліотека – Андріївська народна книгозбірня ( заснована у жовтні 1918 ), сільбуд 4-х річна трудова школа, земське училище. Був навіть свій театр, в якому грали аматори.
На прикінці ЗО – х, на початку 40-х років минулого століття на території села діяли 3 колгоспи : ” За індустрію “,” Імені Леніна” “Імені Карла Маркса “. В результаті втілення в життя лінії на укрупнення колгоспів врешті – решт господарства об’єднались під егідою ” Ленінців “.

В роки Великої Вітчизняної війни 556 жителів села билися на фронтах з німецько-фашистськими загарбниками. 242 наших односельців не повернулися з фронтів до рідних домівок, їх імена викарбувано на обеліску пам’яті, встановленому в 1964 році. В селі поховано героя радянського союзу Мурахтова Павла Кузьмича, командира відділення розвідки 894 стрілецького полку 211 Чернігівської стрілецької дивізії, який загинув під час визволення Андріївки від окупантів.
В роки повоєнної побудови відродилося господарське, культурно – освітнє життя села, з’явилися умови для подальшого зростання .

Період розвитку Андріївки припадає на кінець 70 х – 80 х років, коли базове господарство, колгосп ім. Леніна, міцно стояло на ногах, мало змогу покращувати виробничий стан господарства. Було побудовано нову льоносушарку, 2 картоплесортувальних агрегати, 3 картоплесховища, бензозаправку, гаражі і навіси для зберігання автомобілів і тракторів. Велося будівництво тваринницьких приміщень, заасфальтовано 2 господарських двори. Проводилось будівництво житла, заасфальтовано 12 кілометрів доріг. В кінці 80 х років 20 століття на території села активно велося будівництво житла, побудовано 6 житлових будинків по вулиці Шевченка, 10 км. заасфальтовано доріг, проводилася газифікація житлових будинків, прокладено 8 км. водопроводу, побудовано стадіон, нову школу на 214 місць, дитячий садок на 90 місць, адміністративний будинок.

В даний час на територій Андріївської сільської ради створено 2 товариства – ” Андріївське ” і ” Криниця “, проведено розпаювання землі. В СТОВ ” Андріївське ” знаходиться га. землі, в СТОВ ” Криниця – 630 га. “.

Сьогодення Андріївки складне, але ми не повинні втрачати віру в краще майбутнє для нас і наших нащадків.
Станом на сьогоднішній день у селі мешкають 787 осіб (у 1980 р. -1300, а у 1860 згідно з даними Філарета Гумілевського -2752). З них: працездатних 359, пенсіонерів 318. У 2007 році у середній школі с. Андріївка навчається 84 дітей. Сільським господарством займаються СТОВ «Криниця», де працюють 16 осіб та СТОВ «Андріївське» – 47 осіб, які займаються рослинництвом. Всього у селі створено 142 робочих місця. Для порівняння: 20 років тому у колгоспі було 350 робочих місць. За минулий рік померло 23 особи, вибуло 22, а прибуло 35, (це люди похилого віку, які перебираються поближче до родичів в Чернігові). Дороги капітально не ремонтувались понад років 20. Ця неприглядна картина свідчить про занепад села. І одним з напрямків вирішення нагальних проблем с. Андріївна є розвиток сільського туризму.

'